Прогнози для українських аграріїв на найближче десятиліття

Прогнози для українських аграріїв на найближче десятиліття

Нещодавно Організація економічної співпраці та розвитку (OECD) та Продовольча та сільськогосподарська організація Об’єднаних Націй (FAO) опублікували свій прогноз розвитку світового аграрного ринку на 2018-2027 рр. (OECD-FAO Agricultural Outlook 2018-2027). Цей докладний аналітичний документ містить багато важливої інформації, яка буде цікавою всім, хто пов’язаний із агропромисловим комплексом України.

Автори прогнозу вважають, що темпи зростання обсягів споживання сільськогосподарської продукції у світі дещо знизяться у порівнянні із попереднім десятиліттям, однак залишатимуться досить високими, особливо для дешевих і масових видів продовольства. Найбільше зростання обсягів споживання продуктів харчування у світі у найближчому десятилітті прогнозується у країнах, де відбуватиметься природний приріст населення, який супроводжуватиметься пропорційним зростанням ВВП, що дозволить підтримувати щонайменше стабільний, хоч навіть і низький, рівень доходів.

Пострадянські країни не демонструватимуть зростання попиту на продукти харчування, оскільки населення в них буде зменшуватися, а рівень середніх доходів залишатиметься незмінним. Натомість у цьому контексті особливу увагу автори прогнозу приділяють «арабському світу» – регіону Близького Сходу та Північної Африки (Middle East and Northern Africa, MENA). У країнах регіону проживає майже 400 млн. осіб. Прогнозується, що у найближче десятиліття у більшості країн регіону населення щорічно зростатиме на 1-2%, а ВВП – на 4-5%. Це призведе до щорічного зростання місцевого ринку харчових продуктів щонайменше на 3-4%.

Варто звернути увагу, що країни MENA наразі є значними імпортерами продуктів харчування: на них припадає 27% світового імпорту зернових, 20% імпорту м’яса птиці та 30% імпорту незбираного сухого молока. У найближче десятиліття країни MENA суттєво збільшать обсяги імпорту саме тих продуктів харчування, порівняльну перевагу у виробництві яких має Україна. Крім близького географічного розташування та зручного транспортного сполучення через Чорне та Середземне моря, ринок країн MENA має ще переваги політичного характеру.Країни регіону не мають геополітичних амбіцій, зацікавлені в низьких цінах на імпортні продукти харчування для підтримання внутрішньої політичної стабільності та в українських споживачах своїх товарів і послуг (фрукти, продукція легкої промисловості, туристичні послуги). Єгипет, Алжир, Марокко, Туніс, як і Україна, мають угоди про зону вільної торгівлі із Європейським Союзом. Усе це значно знижує ризик «торгової війни», яка ускладнить доступ українському експорту на ринки даних країн.

Крім регіону MENA, зростання населення очікується у країнах Африки на південь від Сахари та в Індії, однак у цих регіонах рівень доходів залишатиметься низьким, що стримуватиме збільшення обсягів споживання м’яса (в Індії також значний вплив має поширення вегетаріанства внаслідок культурних традицій). Однак, ці країни можуть значно збільшити обсяги імпорту зернових, рослинних олій, незбираного сухого молока, що також відкриває можливості для українського експорту.

Прогнози OECD-FAO для українського АПК

Унаслідок сповільнення темпів зростання попиту на продовольство у порівнянні з попереднім десятиліттям та прогнозованими низькими темпами зростання цін на дизельне паливо та мінеральні добрива, що є важливими складовими собівартості продукції рослинництва, прогноз передбачає поступове зниження реальних цін на сільськогосподарську продукцію, номінованих у доларах США. Зокрема, щорічні темпи зниження реальних цін на пшеницю, кукурудзу, рослинні олії, м’ясо птиці становитимуть 1,0-1,5%, на яловичину – 2,5%, на масло – 2%, на тверді сири – 1%. Єдиними видами продукції, реальні ціни на яку залишатимуться стабільними або зростатимуть, будуть знежирене та незбиране сухе молоко.

Простіше кажучи, світові ціни в доларах США на інші товари та послуги зростатимуть швидше, ніж ціни на продукти харчування.

Це зменшуватиме рентабельність сільськогосподарського виробництва та створюватиме переваги на світовому ринку для тих виробників, які здатні поєднати сприятливі природні умови із сучасними технологіями та ефективною логістикою. Перший фактор в Україні є одним із найкращих у світі, тоді як другий і третій поки ще відстають від рівня розвинутих країн. Отже, час «знімання вершків» із мінімальними зусиллями для українських агрохолдингів завершився. Необхідно здійснювати масштабні інвестиції у високоефективні тваринницькі комплекси, запроваджувати технології країн Європи та Північної Америки, розкривати логістичний потенціал українських залізниць і Дніпра.

У сфері рослинництва проблем зі збутом не матимуть виробники пшениці та кукурудзи на зерно, які можна буде експортувати до регіону MENA та Африки на південь від Сахари. Крім того, перспективним залишається виробництво соняшникової та соєвої олії, відходи якого становитимуть кормову базу птахівництва, продукція якого вже активно експортується до арабських країн.

У цілому, найближче десятиліття вимагатиме від українських аграріїв набагато більших зусиль, ніж попереднє, однак і надаватиме значні можливості. Агровиробники України вже продемонстрували, що здатні використовувати шанси, які надає їм світова економіка: експорт аграрної продукції з України збільшився із 2 млрд. дол. США у 2000 р. до 18 млрд. дол. США у 2017 р. За умов інвестицій у підвищення ефективності та цілеспрямованої роботи для виходу на нові ринки Україна може міцно закріпитися у якості провідного гравця на світовому ринку продовольства та посісти достойне місце поруч із такими країнами, як Канада, Австралія, Бразилія, Аргентина.